«Підписувати язиком свої творіння я почав зовсім недавно», – художник Олег Сусленко про сучасне мистецтво та… пеніс-арт

1
4
«Підписувати язиком свої творіння я почав зовсім недавно», – художник Олег Сусленко про сучасне мистецтво та… пеніс-арт
Доторкнутися до оксамиту арт-терапії тепер можна і в Луцьку, адже з 24 серпня у КРЦ «Адреналін-Сіті» працює Музей сучасного українського мистецтва Корсаків. Представлені тут картини «Big Ben» та «Чорна перлина» спричинили неабиякий фурор серед відвідувачів. Олег Сусленко, автор цих творінь, художник, викладач Львівської національної академії мистецтв, радо погодився розповісти про свою діяльність для читачів «Волинь24 Life».

Епатажний та відвертий Олег Сусленко
Епатажний та відвертий Олег Сусленко


– На вашу думку, як сприйняли ваші картини лучани, для яких такий формат – новизна й епатаж?

– Відкриття музею сучасного мистецтва у Луцьку на є абсолютно ревіталізуючим (ревіталізація – відновлення, оживлення, відтворення – ред.) процесом для мистецтва та культури в Україні. Можна скільки завгодно розбиратись у тому, яким саме мав би бути музей сучасного мистецтва в Україні і нічого для цього не зробити, а можна спочатку його зробити, а потім розбиратись. Це прекрасно. Щодо провокативності та епатажності моїх творів, тут все відносно. Мабуть, справедливо буде вважати, що дійсно для лучан це є своєрідним подразником, порушенням буденної міської пасторалі (пастораль – жанр у літературі, образотворчому мистецтві, театрі, музиці і балеті, сюжет якого пов'язаний з ідеалізованим зображенням сільського життя – ред.). Але у сучасному світі, де з’явились творіння братів Чепменів (Джейк та Дінос Чемпени – сучасні англійські художники – ред.) та Пола Маккарті (Пол Маккарті – сучасний американський художник, не плутати з гітаристом Полом Маккартні – ред.), навряд чи можна когось вивести із себе такими милими живописними полотнами, як у мене.

Поціновувачка творінь Сусленка у Музеї сучасного мистецтва Корсаків
Поціновувачка творінь Сусленка у Музеї сучасного мистецтва Корсаків


– Коли ж люди по-справжньому розпочнуть сприймати сучасне мистецтво?
– Зрозуміти сучасне мистецтво насправді набагато простіше, ніж ми думаємо. Це схоже на те, як дитина вивчає мову. Ніхто не вчить її граматики чи подвійному сенсу слів. Вона правильно все робить, якщо її оточення гарно розмовляє. У цьому випадку більш коректним буде приклад із дітьми-білінгвами (діти-білінгви володіють двома мовами – ред.), котрі володіють однією класичною мовою та сучасною. У цивілізованому світі стало звичним явищем бачити музей сучасного мистецтва щонайменше у кожному обласному центрі, а часом і в невеличких містах. Люди з дитинства бачать сучасне мистецтво і відповідно сприймають його. Отже, відповідь проста, як борщ: людство почне сприймати мистецтво, коли з’являтиметься більше музеїв, інституцій, арт-центрів, галерей.

– Який смисл ви вкладаєте у свої творіння, коли підписуєте їх язиком?
– Підписувати язиком свої творіння я почав зовсім недавно. Просто в один прекрасний день зробив настільки вдалий градієнт на роботі, що мені захотілось його облизати. А оскільки творінню ще не вистачало підпису, то не пройшло й мілісекунди, щоб ухвалити рішення облизати його. Потім мені здалось, що це має досить природній вигляд. І таку річ складно підробити.

Так Олег Сусленко куштує мистецтво на смак
Так Олег Сусленко куштує мистецтво на смак


– Якби ви могли створити образ сучасної молоді, що б це було?
– Я вже давно не мислю образотворчо, тому, мабуть, не зміг би створити образ сучасної молоді. Скоріше, це була б концептуальна інсталяція чи перформанс. Зараз молоді люди набагато прагматичніші, ніж, наприклад, моє покоління. Як на мене, це плюс. Однак у сучасної молоді є одна глобальна проблема – брак прямої безперервної комунікації, а відтак культурного наративу. У молоді є дуже багато знань та інформації, але більша частина її несе абсолютно рандомний характер. Мабуть, такий би і вийшов у мене «твір на задану тему». Багато візуального шуму, випадкових речей.

– Чи не було думок щодо переїзду зі Львова? Адже в одному зі своїх інтерв’ю ви стверджуєте, що у Львові немає справжніх поціновувачів сучасного мистецтва, котрі могли б стати потенційними колекціонерами.
– Так, були. Окрім браку колекціонерів, меценатів, у Львові завжди був якийсь підсвідомий опір модерній культурі. Все сучасне, експериментальне, а відтак незвичне, несхоже, не відповідне звиклому культурному раціонові пересічного львів’янина відмітається. Сучасне мистецтво у Львові з кінця 80-х років минулого століття не може вийти з андеґраунду. Для сучасного світу це щонайменше дивно, а щонайбільше – це брак елементарної культури. Сьогоднішня ситуація з модерною культурою у Львові, на мою думку, похмура, як ніколи. Львів стрімко переформатовується на туристичний парадайз. Все підпорядковується на втіху священній туристичній корові. Замість музеїв – готелі та розважальні центри, замість галерей – ресторації, замість бібліотек – борделі. Так, я колись хотів поїхати зі Львова, але не зміг через вагомі обставини. А тепер мені вже все це навіть почало подобатись. Назріває культурна війна.



– Що ви маєте на увазі, говорячи про «культурну війну»?
– На сьогодні свято Пампуха, Вина, Вареника, Сиру та Ковбаси у Львові остаточно потіснили фестиваль «Дні мистецтва перформанс» та «Літературні читання». Як на мене, дна майже досягнули. Коли танці з ковбасою затиснуть культуру в останній глухий кут, розпочнеться контрнаступ. Мені так здається, хоча я можу помилятись.

– Чи сприймають вашу творчість ваші батьки, друзі?
– Батьки не дуже, друзі – так. Мої батьки дістали культурне виховання в суспільстві, де сучасне мистецтво вважалось патологією. Я провів дуже багато часу, намагаючись пояснити їм, чому я займаюсь тим, про що вони навіть сусідам не можуть нормально розповісти. Це печально. Це проблема, але не моя. На мою думку, це проблема нашого етапу культурного розвитку. Він ще зовсім не відповідає рівню навіть сусідньої Польщі. Ми ламаємо списи об те, об що в цивілізованому світі вже навіть не заведено згадувати. Я би сказав, що ми навіть милі у своїй наївності та затятості у боротьбі за справжні цінності.

– Деякі з ваших творінь переконують реципієнта у тому, що у вас доволі насичене сексуальне життя. Чи справді це так?
– Так.

– Чи присутнє у вашій творчості домінування чоловічого начала?
– Домінування чоловічого начала присутнє у храмовій архітектурі, а в мене воно просто присутнє. Це частина життя, яку я використовую у власних егоїстичних творчих цілях. Сучасне мистецтво – це історія про новий реалізм. Це пошук нової правди. Варто зазначити, що твір «Біг Бен» був створений у далекому 2011 році. Він закриває доволі довгий період у моїй арт-практиці, який був присвячений насамперед проблемі підліткового статевого виховання. Зокрема, такому явищу, як мастурбація. В соціумі це питання переважно регулює суспільна мораль, християнська етика та масова культура. І відбувається це досить брутальним, антигуманним способом. Свого часу я присвятив багато робіт темі правил сексуальної поведінки в соціумі, але зараз мене цікавлять вже зовсім інші теми.

– Де ви взяли прототип грудей для проекту «Сістерс»?
– Я використав фото з інтернету. Я просто вирізАв у фотошопі потрібний мені момент і переносив його на полотно.

Проект «Сістерс»
Проект «Сістерс»


– Як ставитесь до такого явища, як пеніс-арт? Не мали бажання спробувати себе у цьому?
– На мою думку, це надто банально і попсово. Для мене важливо не переходити за межі, де будь-яке явище баналізується до рівня інтернетної «бугагашечки». Важливо витримувати баланс, щоб іронія, з одного боку, не стала сарказмом, чи, навпаки, не зійшла на пустий «ржач».

Славнозвісний «Big Ben»
Славнозвісний «Big Ben»


– Який плід дає фалоімітатор у горщику («Narcissum»)?
– Якщо його поливати сльозами, він буде рости.

«Narcissum»
«Narcissum»


– Які арт-провокації плануєте створити в майбутньому?
– Я не налаштований на провокацію. Натомість я вірю у своїх студентів, котрі проходять у мене курс лекцій із сучасного мистецтва на кафедрі графічного дизайну Львівської національної академії мистецтв.

– Ваші побажання для читачів «Волинь24. Life».
– Я можу побажати тільки одного: будьте відкриті до нового, до нових знань, до нового досвіду та експериментів. Закликаю читачів «Волинь24. Life» цікавитись сучасним мистецтвом та відвідувати Музей сучасного мистецтва Корсаків. Там дуже багато гарних творів. Вам справді є чим пишатися.

Текст – Єлизавета НАХАМЕЦЬ
Фото з особистого архіву Олега Сусленка

Передрук заборонено.


Висловіть своє ставлення до робіт Олега Сусленка на платформі «playbuzz».

«З самого початку я пообіцяв своїй серії «Чорна перлина» антиживопис, і слова дотримав…»
«З самого початку я пообіцяв своїй серії «Чорна перлина» антиживопис, і слова дотримав…»

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
4
Загрузка...

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Фу гидота!
Ви що не бачите що це гамно і король голий
Відповісти

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».